Інші назви цього дивного явища – сноходіння, сомнамбулізм, воно класифікується як розлад сну з серії парасомній (сюди ж відносять бруксизм, нічні жахи та інші). Сноходіння може відбуватися в будь якому віці з різною частотою повторюваності епізодів, проте дитячий сомнамбулізм зазвичай минає з віком.
Достеменної причини, що викликає лунатизм, вчені поки не знають, проте, є декілька досить переконливих версій – незрілість нервової системи, нервове збудження протягом дня, сильна втома, порушення у фазі повільного сну. Також вважається, що схильність до сомнамбулізму може бути спадковою.
Дитячий лунатизм має деякі особливості:
- Найчастіше епізоди сноходіння трапляються у віці від 4 до 9 років
- Зазвичай дитина встає через 1-2 години після засинання
- Тривалість епізоду лунатизму звичайно тривають від 5 до 15 хвилин
- Дитина не пам’ятає про свої нічні пригоди після просинання.
Спеціаліст в области психіатрії, психотерапшї та медичної психології Олег Чабан розповів про дитячий лунатизм в інтерв'ю медичній експертці ЮНІСЕФ Катерині Булавіновій.
Лунатизм у дитини – це прояв чутливості її мозку, але ні в якому разі не є патологією. Як правило, ми говоримо про певну функцію головного мозку, яка може бути в стані мінімальної мозкової дисфункції.
Експерт наголошує – лунатизм не є патологією, проте варто звернути увагу на можливі тригери його виникнення і постаратися їх мінімізувати – це надмірне збудження протягом дня, емоційне перевантаження дитини. Варто також згадати – чи були епізоди лунатизму у близьких родичів (мами чи тата) і коли вони припинились. Це допоможе трохи заспокоїтись та зачекати, коли все минеться.
Хоча дитячий лунатизм — це не патологія, все ж варто бути настороженим, тому що сомнамбулізм, якщо він не минає тривалий час і створює інші проблеми, доставляє незручності та тривожить батьків, обов’язково треба звертатися до лікаря і проводити обстеження. В першу чергу це енцефалографія головного мозку, розмова з дитячим неврологом та інше.
Що робити, коли дитина ходить вночі, а чого не варто
Оскільки лунатизм досить розповсюджене явище, вже існують певні правила поводження в разі сноходіння дитини.
- Стежте, аби дитина не травмувалася, не підходила до вікон і дверей та впала
- М’яко і неквапливо направляйте малечу в бік її ліжечка
- Розмовляти з дитино, що знаходиться в такому стані сенсу немає – вона не почує і не зрозуміє, бо все ще спить. Нехай вас не вводять в оману розплющені очі малечі і здатність розмовляти. Проте, якщо втриматись не можете, говоріть тихо і повільно.
- Намагатися розбудити дитину, що ходить уві сні не варто, як не треба і лякати її голосними зойками та криками.
- Ну і, звичайно, немає ніякого сенсу сварити малечу, бо дитина свій стан не контролює (як і дорослі, до речі)
За спостереженнями лікарів, епізоди дитячого сноходіння з віком зменшуються, а до 14 років зазвичай і зовсім минають.
Читайте також
