Сьогодні ми поговоримо з вами про підлітковий блогінг, які ризики він несе у собі та як захистити дитину і підтримати.
Хобі, яке стало роботою
— Коли я починала власний книжковий блог — ще не було такого поняття, хто такий підлітковий книжковий блогер. Тоді були лише дорослі популярні блогери, — розповідає українська книжкова блогерка Анна Полегенько.
П’ять років тому вона почала вести сторінку в Інстаграмі, де ділилася прочитаними книжками, а згодом згуртувала однодумців довкола книжок. Дівчина робила спільні чати обговорення про книги, марафони і сьогодні вона є досить відомою серед книжкових блогерів, не тільки дитячої аудиторії. До неї постійно звертаються відомі українські видавництва з пропозиціями розповісти про ту, чи іншу новинку і Аня залюбки погоджується. Це і її хобі, і її робота.
Анна Полегенько
— Я не розуміла, як це все працює, що потрібно робити, аби набирати аудиторію, як створювати хороший контент. Людям цікаве особисте життя, чим більше ви є у блозі, тим більше шансів, що ви сподобаєтеся аудиторії і вони залишаться на вашій сторінці. Але насправді в мережі все постійно змінюється, — додає Аня.
Юна блогерка розповідає, нещодавно прочитала книгу української письменниці Ольги Купріян «Панна Софія», де в головних героїнях впізнала себе.
Річ у тому, що підліткам складніше, ніж дорослим починати щось нове. Вони сумніваються у собі, у власних вподобаннях та у тому, що їхнє світобачення знайде підтримку серед оточення. Засудження з боку дорослих та несправедливість у публічному просторі геть не додає сміливості для того, аби вільно висловлювати думку.
Ми не популярні і ніколи ними не станемо
У вище згаданій книзі, якраз розповідається про те, як трьом дівчаткам підліткам вчитель інформатики поставив завдання створити блог. Дівчатка дуже різні, з різних соціальних прошарків та різними уподобаннями. Вони об’єдналися заради спільної справи.
— Я задумувала цю книжку, як книжку про дружбу. Я хотіла наголошувати на взаєминах і соціалізації: коли три дівчинки створюють блог і завдяки йому здружуються, їхня дружба розвивається у конфліктах, у спільному проведенні часу, — пояснює письменниця Ольга Купріян.
Спершу їхній блог не набирає популярності, тому дівчаток беруть сумніви, до того ж їх дратує несправедливість, коли однокласники крадуть чужі матеріали, але їм ставлять на уроці оцінку відмінно:
Більшість проєктів були «для галочки», це очевидно. Ми з дівчатами зібралися на перерві радитися про те, як бути далі. Діана сказала, що вона за те, щоб продовжувати. Олю обурила оцінка. Тим паче, що за блог Кравчучки поставили 12! А вона ж навіть фотки натирила в інтернеті! Тепер куди не плюнь — у всіх блоги! А толку? Все одно всі читають тільки найпопулярніших… Я заплющила очі, проте думки все одно лізли в голову. Ми не популярні й ніколи ними не станемо. Я буркнула щось собі під ніс, махнула рукою й пішла додому, не озираючись. Іти було десь одну пісню. Я накрутила навушники на повну гучність і зійшла на тротуар —фрагмент з книги «Панні Софія».
Ольга Купріян
Несправедлива оцінка
Аня Полегенько розповідає, що у цих моментах згадує себе. Ведучи блог, потрібно бути готовою до несправедливої оцінки збоку інших, до хейту та сумнівів у собі. Читачі можуть використовувати без дозволу матеріали над якими авторка довго та старанно працювала.
— Коли приходить вигорання, то важливо взяти паузу. Важливо зрозуміти, що я роблю, для чого я це роблю, чому це для мене важливо. Зазвичай, після таких моментів приходить натхнення продовжувати далі роботу, далі розповідати про українські книжки, — додає Аня Полегенько.
Психологиня Віра Романова пояснює, що для підлітків дуже важливо знаходити підтвердження визнання з боку оточення. Якщо цього не відбувається, і діти не знаходять однодумців, то наскільки б не було чудовим починання підлітка, згодом він втратить сенс у тому, що робить. Тому важливо «йти» саме у ту спільноту людей, яка розділить цінності та інтереси. Важливо змінити критерії оцінки успіху: тобто не вимірювати успіх лайками в інстаграмі, а, наприклад, кількістю людей, які почали вести такий самий блог, або прочитали таку саму книжку.
Найважливіше — це прийняття. На жаль, ми всі виросли в наративах, коли нас порівнюють і оцінюють. А підліток має знати, що щоб з ним не сталося, скільки б лайків набрав в Інтернеті, він буде прийнятий рідними, і вони не скажуть, що чиїсь досягнення кращі, — пояснює психологиня Віра Романова.
Безпека в мережі
Юристка Юля Дмитрук наголошує, що дітей треба навчати безпеці в соціальних мережах. Найчастіше підлітки стикаються кібербулінгом, психологічним насильством, проявляється і сексуальне насильство, коли діти обмінюються світлинами, де вони оголені.
— На національну гарячу лінію «Ластради» телефонує дуже багато підлітків та батьків — часто це запити щодо насильства в кіберпросторі. На жаль, вони звертаються не для того, аби отримати консультацію «як себе безпечно поводити в мережі», а вже постфактум. Дуже важливо постійно проводити з дітьми бесіди — це та інформація, яка має поновлюватися у їхній голові, бо вони часто не звертають на це увагу, — додає Юлія Дмитрук.
Важливо також познайомити дітей з основами авторського права. Пояснювати, що не весь контент, який розміщується в Інтернеті може вільно розповсюджуватися. Під час запозичення чийогось посту, чи світлини, необхідно вказувати автора твору, а також посилання на джерело. Інакше автор твору має право подати позов до суду через крадіжку авторського твору.
Автор: Аліна Курлович