Про цю хворобу відомо чимало, але навколо неї досі існують міфи, які заважають правильно оцінити небезпеку. Особливо важливо розповісти про сказ дітям, адже вони можуть спробувати погладити незнайому тварину або допомогти пораненому їжачку. Вакцинація проти сказу не входить до календаря планових щеплень для всіх дітей, проте після небезпечного контакту з твариною зволікати не можна. Розбираємо найпоширеніші помилки, які можуть мати серйозні наслідки.
Міф 1. Сказ передається тільки через укус тварини
Найчастіше люди заражаються саме внаслідок укусу, проте це не єдиний шлях передачі вірусу. Він міститься у слині інфікованої тварини й може проникнути в організм через пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Тому навіть невелика подряпина, на яку потрапила заражена слина, становить потенційну небезпеку.
Водночас звичайне погладжування тварини, контакт із її шерстю чи потрапляння слини на неушкоджену шкіру не вважаються контактом, що потребує антирабічної профілактики.
Важливо: на сказ хворіють тільки ссавці, зокрема собаки, коти, лисиці, кажани, їжаки та інші теплокровні. А ось птахи, жаби, змії та інші плазуни не хворіють на сказ і не передають його людині.
Міф 2. Хвору на сказ тварину легко впізнати за агресивною поведінкою
На початковій стадії хвороби частіше спостерігаються зміни звичної поведінки: тварина може ставати неспокійною, полохливою, незвично лагідною або пригніченою, без слинотечі і явної агресії. Дика тварина втрачає обережність і наближається до людей. При паралітичній формі сказу, агресивність може взагалі не проявлятися.
Небезпечно орієнтуватися лише на зовнішній вигляд, адже заражена тварина може виділяти вірус зі слиною ще до появи помітних ознак захворювання. Тому необхідно пояснити дитині, що не варто торкатися незнайомих тварин, навіть якщо вони здаються лагідними й охоче йдуть на контакт.
Міф 3. Якщо домашня тварина не виходить на вулицю, щеплення проти сказу їй не потрібне
Навіть тварина, яка постійно живе у квартирі, не має абсолютного захисту від сказу. Кіт може випадково вибігти з дому, зустріти інфіковану тварину на балконі або контактувати з кажаном, який залетів у помешкання. Причому невеликі укуси не завжди помітні, тому господар може навіть не здогадуватися про небезпечний контакт. Хоча для домашніх тварин, які ніколи не виходять на вулицю, ризик зараження дуже низький, повністю виключити його неможливо.
В Україні вакцинація собак і котів проти сказу є обов'язковою. За рекомендаціями Держпродспоживслужби, тварин щеплюють із тримісячного віку, а надалі проводять щорічну ревакцинацію. Крім того, без наявного задокументованого щеплення тваринку можуть не прийняти у ветеринарній клініці, якщо знадобиться медична допомога.
Міф 4. Після укусу можна почекати й подивитися, що станеться з твариною
Інкубаційний період сказу в людини зазвичай триває від двох до трьох місяців, проте іноді буває значно коротшим або довшим. Увесь цей час людина може почуватися цілком здоровою. А от коли з'являються перші симптоми, зокрема підвищення температури, біль або незвичні відчуття в місці укусу, вірус уже вражає нервову систему. Після розвитку клінічних проявів захворювання практично завжди закінчується смертю.
Якщо дитину вкусила чи подряпала тварина або її слина потрапила на пошкоджену шкіру чи слизові оболонки, потрібно негайно промити місце контакту водою з милом протягом щонайменше 15 хвилин і якомога швидше звернутися по медичну допомогу.
За потреби лікар призначить курс антирабічної вакцинації, а в окремих випадках — введення антирабічного імуноглобуліну.
Важливо: для здорових собак, котів і тхорів, які вкусили людину, передбачене ветеринарне спостереження протягом 10 днів. Проте рішення про необхідність щеплень та можливість їх припинення ухвалює лікар, а не власник тварини. Самостійно відкладати звернення по допомогу не можна.
Міф 5. Від сказу потрібно зробити 40 болючих уколів у живіт
Цей міф залишився з часів використання старих антирабічних вакцин, коли профілактика справді була значно складнішою. Сучасні препарати вводять внутрішньом'язово, зазвичай у плече, а маленьким дітям — у передньобічну поверхню стегна. Кількість доз залежить від схеми вакцинації, попередніх щеплень і характеру контакту з твариною. В Україні для людей, які раніше не були вакциновані, зазвичай застосовують курс із п'яти доз за визначеним графіком.
Антирабічна вакцинація після контакту з потенційно інфікованою твариною дозволяє запобігти розвитку захворювання, якщо її розпочати своєчасно, до появи симптомів. І ще одна важлива деталь: навіть якщо після укусу минуло кілька днів, а людина почувається добре, звертатися до лікаря все одно необхідно. Поки симптоми не з'явилися, профілактика може врятувати життя.
Джерела: ЦГЗ МОЗ України, Держпродспоживслужба, ВООЗ, CDC
Читайте також
