Ну, дійсно, ти звик підіймати очі вгору, коли дивишся на маму з висоти свого зросту, знаєш, як виглядає твоя дитяча білизна, пам’ятаєш свій голос, який перестав тебе слухатись. А якщо ти дівчинка – то дивне відчуття, що щось відбувається з твоїми грудьми, змінюється запах тіла і з’являється волосся там, де його ніколи не було… Аби звикнути до цих стрімких змін, потрібен час, але все ускладнює ще й гормональна перебудова, яка змушує тебе дратуватись, грубити батькам і нервувати без причини.
За словами педіатрині Сьюзан Вулфорд, співдиректорки Національного опитування з дитячого здоров’я при Дитячій лікарні Мотт Університету Мічигану, певна невпевненість у зовнішності в цьому віці закономірна: діти стають уважнішими до себе й активніше порівнюють себе з однолітками.
Між «вже не» і «ще не»
Діти можуть по-різному реагувати на зміни свого тіла: хтось починає носити просторіший одяг, хтось відмовляється фотографуватися, довго розглядає себе в дзеркалі або переживає через зріст, вагу, акне чи волосся на тілі. Особливо непросто, коли статеве дозрівання починається раніше або пізніше, ніж у більшості однолітків.
З погляду дорослої людини ці переживання можуть здаватися смішними і не важливими – адже ми знаємо, що це все природно і головне – тимчасово. Але для підлітка це те, що відбувається з ним зараз, та як цій бентезі дати раду взагалі не зрозуміло. І потрібен час, аби свідомість дитини «доросла» до її фізичного оновлення. Такі переживання сильно впливають на повсякденне життя підлітка.
Чому мозок не встигає за тілом
В період пубертату зміни відбуваються не тільки у зовнішності дитини, а й у мозку. Лімбічна система — ділянки мозку, що відповідають за емоції та реакцію на зовнішні подразники, — дозріває однією з перших, ще до завершення статевого дозрівання. А от префронтальна кора, яка відповідає за планування, самоконтроль і зважену оцінку себе та ситуації, формується значно повільніше. Через цей розрив у дозріванні підліток гостро відчуває емоції, зокрема тривогу через власну зовнішність, але ще не має інструменту, який допоміг би спокійно її осмислити.
Додає розбалансованості й те, що статеві гормони діють безпосередньо на лімбічну систему, тому будь-яке зауваження щодо тіла сприймається гостріше, ніж сприйняв би його дорослий. Тіло змінюється тижнями, а здатність спокійно вписати ці зміни у власне уявлення про себе — навичка, яка залежить від дозрівання префронтальної кори і в підлітків лише формується.
Слова про зовнішність, які краще добирати обережно
У період, коли підліток сам уважно стежить за змінами свого тіла, навіть невинне зауваження дорослого може збентежити. Репліки про груди, що з’являються у дівчинки, зміну ваги, зросту, голосу чи акне привертають додаткову увагу саме до того, що дитина й без того може сприймати дуже гостро.
Тому психологи радять взагалі уникати згадок про ці зміни, якщо дитина саме не розпочинає розмову. Навіть якщо є бажання підтримати, не варто робити зовнішність головним джерелом похвали. Якщо дитина постійно чує, що її цінують за стрункість, гарне волосся чи привабливе обличчя, значення цих рис для самооцінки може зростати. Натомість варто помічати те, що не залежить від зовнішності: наполегливість, почуття гумору, доброзичливість, цікавість, уміння підтримати іншу людину.
Коли зміни в поведінці потребують уваги
Підліткова збентеженість з приводу власного тіла вважається природним і тимчасовим явищем, але ігнорувати стан дитини в цей період все ж не варто, адже природне може перерости у хворобливе, нав’язливе і небезпечне. Приводом до занепокоєння можуть бути такі ознаки:
- Постійна критика власного тіла,
- нав’язливі розмови про схуднення,
- пропуски прийомів їжі, чи почуття провини після їжі,
- постійний пошук «недоліків» у власній зовнішності,
- відмова від зустрічей із друзями чи занять, які раніше подобалися.
Якщо переживання через зовнішність помітно впливають на харчування, спілкування, навчання або звичні заняття підлітка, це привід обговорити ситуацію з лікарем або психологом.
Як допомогти підлітку звикнути до змін
Не обов’язково починати серйозну розмову щоразу, коли дитина незадоволена своєю зовнішністю. Іноді достатньо вислухати її без спроб одразу переконати: фраза «Та ти чудово виглядаєш, не вигадуй» може лише показати, що її переживання не зрозуміли.
Важливий і приклад дорослих. Якщо вдома постійно обговорюють вагу, дієти, «зайві» кілограми або чужу зовнішність, підліток засвоює той самий спосіб оцінювати себе. Натомість можна частіше говорити про тіло через його можливості: воно дозволяє ходити, плавати, танцювати, кататися на велосипеді, відпочивати й відновлюватися.
Окрема тема — соцмережі. Підлітку корисно знати, що фотографія не завжди показує людину такою, якою вона виглядає в житті: ракурс, освітлення, фільтри й редагування легко змінюють пропорції тіла, шкіру та риси обличчя.
Тіло підлітка справді може змінюватися швидше, ніж він встигає до нього звикнути. Батькам у цей період важливо не оцінювати кожну зміну й не пояснювати будь-яку поведінку «гормонами», а залишати дитині час і простір для знайомства із собою новою.
Джерела: National Institute of Mental Health, Michigan medicine
Читайте також
